A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вознесенський професійний ліцей

Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника (підприємства, установи, закладу)

Оператор комп’ютерного набору

Загальні поняття:

Оператор комп’ютерного набору – робітник, що працює за комп’ютером.

 

Коротка історія професії:

Перша "рахункова машина" - абак - була схожа на рахівницю. Рахівниці та аналогічні їм пристрої були досить ефективними для вирішення простих арифметичних задач. Але з розвитком цивілізації задачі ускладнювалися. Вже неможливо стало фізично виражати великі числа і маніпулювати ними за допомогою примітивних "рахункових машин". Дії над числами ставали все більш громіздкими, а помилки - більш очевидними.

У XVI ст. шотландський математик Джон Непер суттєво спростив операції з великими числами. У XVII ст. французький філософ і математик Блез Паскаль винайшов перший механічний калькулятор. Цей момент був суттєвим: вперше математики змогли проводити обчислення автоматично.

У 30-х роках XIX ст. британський винахідник Чарльз Беббідж розвинув цю ідею і випередив свій час: винайшов перший програмний калькулятор. Поява на початку 30-х років XX ст. електромеханічних пристроїв (телефонного реле) сприяла виникненню електромеханічних калькуляторів.

У 1936 р. 24-х річний математик Кембриджського університету Алан Тьюринг аргументовано доказав можливості створення універсальної програмно-обчислювальної машини. Виникла перша концепція штучного інтелекту, яку прирівнюють до відкриття Дарвіна або Ейнштейна. Праці Тьюриига відіграли вирішальну роль у створенні комп'ютера, але, на жаль, вони довго залишалися невідомими. Причина у тому, що машина Тьюринга була створена для Британської розвідки під час Другої світової війни (у 1942 р.), і до 1975 р. всі ці відомості були засекречені. У США в 1942 р. були виділені кошти на створення електронного комп'ютера. Але відсутність досвідчених спеціалістів спричинила таємне прибуття в 1946 р. А.Тьюринга у США, де і була запущена машина "ЕНІАК". Вона мала 18000 вакуумних ламп, але працездатність була дуже обмеженою (в середньому кожні наступні 7 хвилин одна з ламп виходила з ладу).
Тому вважають, що перший у світі електронний комп'ютер з'явився у 1946 р. у США, хоча фактично він був винайдений раніше групою Тьюринга у 50-ти милях від Лондона.

Перша ЕОМ в нашій країні була створена під керівництвом С.А.Лєбєдєва у 50-тих роках XX ст. в Києві. 
Характерною рисою сучасного етапу науково-технічного розвитку є комп'ютеризація найрізноманітніших сфер людської діяльності. Ми стали свідками інформаційного "вибуху", коли людський мозок вже не міг впоратися з потоком інформації. І дуже важливу роль почали відігравати комп'ютери, саме на них були перекладені деякі функції людського мозку щодо збереження і опрацювання значної частини інформації. Комп'ютер володіє практично невичерпаними можливостями зберігати інформацію, дозволяючи швидко знаходити її в пам'яті. Цей аспект використання комп'ютера називають інформаційним пошуком.

Поява системи обробки текстів привела до винаходу електронних журналів. Комп'ютер можна безпосередньо використовувати як "виробничу силу". Наприклад, на виробництві автоматично здійснюється чимало технологічних процесів. Вони складаються з певних операцій, і роль людини зводиться до того, щоб проконтролювати технологічну вірність та послідовність їх виконання. Цю функцію можна і потрібно передати машині, запрограмувати в ній контроль технологічного процесу. І вже сьогодні в різних сферах виробництва успішно використовують відповідні автоматизовані системи управління технологічними процесами.

 

Характер роботи:

  • Оператор комп'ютерного набору виконує операції з базами даних (введення, опрацювання, накопичення, систематизація, виведення інформації) на комп'ютерному устаткуванні відповідно до затверджених процедур та інструкцій з використанням периферійного обладнання, систем передавання (приймання) даних на відстань;
  • готує до роботи устаткування, магнітні диски, стрічки, карти, папір;
  • працює в текстовому редакторі з введенням тексту та його редагуванням;
  • записує текст на дискету чи переносить на папір за допомогою матричного або лазерного принтера;
  • виконує інші операції технологічного процесу опрацювання інформації (приймає і контролює вхідні дані, готує, виводить та передає вихідні тощо);
  • керує режимами роботи периферійного обладнання згідно із робочими завданнями (підготовка текстів документів та листів, розрахунків, таблиць, переліків, списків тощо);
  • своєчасно застосовує відповідні дії в разі появи недоліків у роботі устаткування та доповідає відповідальному працівникові про виявлення відхилення від установлених норм функціонування комп'ютерного устаткування;
  • використовує обладнання для передавання (приймання) інформації на відстань відповідно до вимог призначених для цього програм; постійно удосконалює уміння та навички праці з клавіатурою. У разі необхідності виконує обов'язки секретаря керівника (організації, підприємства, установи), веде діловодство.

 

Умови роботи:

Оператори працюють сидячи за столом. За кожним спеціалістом закріплена машина. Контакти з іншими особами, крім програмістів, обмежені. Як правило, робочий процес на комп'ютері безперервний.
До несприятливих факторів в діяльності оператора з комп'ютерного набору відносяться довготривала сенсорно-перцептивна і нервово-психічна напруга.

При виконанні робіт на персональних комп'ютерах необхідно дотримуватися вимог загальної інструкції з охорони праці. До самостійної роботи на персональних комп'ютерах допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж з охорони праці та правил з електробезпеки. В подальшому вони повинні проходити інструктаж на робочому місці щоквартально. 

Особи, що постійно працюють на персональних комп'ютерах, з метою попередження в них професійних захворювань, повинні проходити попередні, при влаштуванні на роботу, та періодичні медичні огляди - раз у два роки.

Під час роботи на персональних комп'ютерах мають місце наступні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
фізичні: підвищений рівень електромагнітного випромінювання, підвищений рівень статичної електрики, підвищений рівень іонізації повітря; 
психофізіологічні: статичні та динамічні перенавантаження, розумове перенапруження, перенапруження зорового аналізатора. 

Робота персональних комп'ютерів супроводжується електромагнітним випромінюванням низьких рівнів, інтенсивність якого зменшується пропорційно квадрату відстані від екрану. Оптимальною при роботі на персональному комп'ютері є відстань в 50 см від екрану. Для нейтралізації зарядів статичної електрики рекомендується в приміщенні з персональним комп'ютером збільшувати вологість повітря.

Навколо оператора повинен бути забезпечений відповідний розподіл яскравості. Відношення яскравості екрана до яскравості оточуючих поверхонь предметів не повинно перевищувати в робочій зоні 3:1.

 

Ринок праці:

Вірогідність працевлаштування за професією оператор комп'ютерного набору досить висока за рахунок широкої сфери застосування.

Потреба у фахівцях цієї професії постійно зростає, адже сфера використання персональних комп'ютерів охоплює практично усі види діяльності людини, пов'язані зі сприйняттям, обробкою і передачею інформації і вже зараз неможливо уявити існування людини без електронно-обчислювальних машин.

В сучасному світі працівники цієї професії можут знайти роботу практично у будь-якій установі чи фірмі.
У перспективі, завдяки розширенню та модернізації комп'ютерного парку, що веде до покращання умов та оплати праці, їх чисельність, безумовно, буде зростати ще більше.

 

Медичні обмеження:

Професія оператора комп'ютерного набору висуває підвищені вимоги до функціонального стану сенсорно-перцептивної та нервово-психічної систем організму. 

Медичними протипоказаннями для оволодіння професією оператора комп'ютерного набору є:

  • вроджені та набуті вади серця без порушення кровообігу;
  • юнацька гіпертонічна хвороба 1ст.;
  • артеріальна гіпертонія;
  • геморагічні діатези, гемолітична анемія;
  • деформації хребта (сколіоз та ін. );
  • порушення хапаючої та утримуючої функцій кисті працюючої руки;
  • поліартрит хронічний неспецифічний;
  • залишкові явища перенесених органічних захворювань ЦНС та травм;
  • міопатія та аміотрофія;
  • означена вегетативна дисфункція, неврастенія, неврози;
  • значне зниження слуху на обидва вуха, неврит слухових нервів;
  • шкірні захворювання (екзема, нейродерміт);
  • короткозорість малого та середнього ступеню без змін на очному дні, а також далекозорість
  • відсутність одного ока або різьке зниження гостроти зору на одне око; 
  • хронічні захворювання очей (блефарит, кон'юктивіт);
  • занижене сприйняття кольорів;
  • юнацька глаукома;
  • означена затримка фізичного та статевого розвитку.

 

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:

Поряд з високими вимогами до здоров'я людини діяльність оператора комп'ютерного набору висуває підвищені вимоги до його психофізіологічних та психологічних якостей, передусім до пізнавальної, емоційно-вольової сфер і характеру людини.

Важливу роль у діяльності оператора відіграє зорове сприйняття. По-перше, воно бере участь в ознайомленні оператора із завданням програміста, реалізації цього завдання. По - друге, управління ЕОМ здійснюється в умовах зчитування оператором різноманітних зорових сигналів на шкалах різних елементів і пристроїв ЕОМ. Завдяки цим сигналам, оператор виконує певні дії і маніпуляції, спрямовані на запуск машини, її зупинку, сповільнення чи зміну напрямку функціонування системи. Такого типу професійні завдання висувають високі вимоги до точності зорового сприймання та його об'єму. Оператор повинен також добре розрізняти світлові сигнали різного кольору та їх інтенсивність.

Великого навантаження зазнає увага оператора. Під час роботи вона напружена, спрямована на зчитування значної за обсягом зорової інформації, зосереджена на виконанні завдання в цілому. Успішне розв'язання такого роду професійних завдань вимагає від оператора високо-розвиненої стійкості уваги, здатності до її концентрації. 

Для того, щоб оператор міг успішно контролювати роботу всіх пристроїв ЕОМ, він повинен постійно стежити за різними візуальними сигналами, що подаються одночасно чи послідовно. Успішно зчитують інформацію і не допускають помилок при роботі на ЕОМ спеціалісти, які не лише мають відмінні професійні знання, а й досягли високого рівня розвитку розподілу і переключення уваги. 

У оператора комп'ютерного набору високої кваліфікації повинна бути добре розвинена пам'ять. Він мусить пам'ятати багато різних правил та інструкцій з обслуговування машини, знати способи застосування різних засобів і методів управління нею, пам'ятати значення і місце кожного командного пристрою та індикатору. Хороша пам'ять допомагає оператору швидко і точно засвоїти інструкції і вказівки програміста, що гарантує швидкість маніпуляцій, сприяє підвищенню продуктивності праці. Високий темп роботи потребує від оператора точних і безпомилкових дій, постійного поповнення професійних знань. Помилки та неточності неприпустимі, тому що можуть спотворювати зміст отриманої інформації чи спричиняти пошкодження техніки, що дорого коштує. Це висуває високі вимоги до розвитку довготривалої, короткочасної і оперативної пам'яті працівника.

На деяких етапах професійної діяльності оператора важливу роль відіграють зорові уявлення. Так, починаючи роботу, він повинен зв'язати інструкції і вказівки програміста з уявленнями про машину, її пристрої, з конкретними операціями, які необхідно здійснити для виконання одержаного завдання. Крім того, у процесі діяльності оператор одержує інформацію про функціонування ЕОМ у закодованому вигляді. На основі аналізу цієї інформації в нього формуються уявлення про хід виконання завдання і його етапи. Все це свідчить про те, що в основі побудови оператором функціонального образу професійної діяльності у підготовчий період і у процесі роботи лежать продуктивна уява і абстрактно-логічне мислення.

Однією з умов успішної роботи оператора є дуже високий рівень розвитку швидкості і точності рухів. Це пояснюється тим, що продуктивність праці оператора значною мірою залежить від його темпу роботи, здатності швидко і правильно набирати цифри чи букви на клавіатурі машини. За кожним пальцем закріплені певні клавіші. Досвідчені оператори набирають необхідну інформацію на клавіатурі "сліпим" методом, тобто не дивлячись на неї, а концентруючи всю увагу на інформаційному матеріалі, зображеному на моніторі.

Робота оператора комп'ютерного набору одноманітна. Водночас вона вимагає від оператора високої відповідальності і постійної уваги протягом усього робочого дня. У таких умовах добре справляються з роботою оператори з високим рівнем емоційної стійкості.
Недостатній рівень розвитку самовладання, емоційної стабільності створює передумови для виникнення стану підвищеної стомлюваності, нервового напруження.

Важливою психологічною умовою успішної діяльності оператора комп'ютерного набору є високий розвиток професійно-важливих якостей. Серед них:

  • висока відповідальність, 
  • дисциплінованість, 
  • працьовитість, 
  • точність у роботі, 
  • ретельний самоконтроль і вольова саморегуляція, 
  • наполегливість у досягненні мети, 
  • прагнення до розширення і підвищення професійних знань. 

Робота на ЕОМ цікава для тих людей, хто може протягом тривалого часу зосереджуватися на виконанні складних, але досить одноманітних операцій, любить маніпулювати цифрами, знаками, системою знаків, віддає перевагу роботі, яку може виконувати індивідуально.

 

Перспективи розвитку:

Підвищені вимоги, що висувають роботодавці до кваліфікації та якості робочої сили у сучасних умовах, зобов'язують операторів комп'ютерного набору до набуття більш складних професійних знань, опанування висот професійної майстерності. 

Шляхами і формами підвищення їх кваліфікації і набуття досвіду є самоосвіта безпосередньо на робочому місці, виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення, курсах навчання (другій) суміжній професії. Операторам комп'ютерного набору підвищення кваліфікації варто спрямовувати на поглиблення знань ділової української мови, іноземних мов, ділового етикету, візуальної психодіагностики, методик контролю і керування власним психічним станом та позитивного впливу на людей, засвоєння державних стандартів і нормативних документів з діловодства та справочинства.
Оператори комп'ютерного набору можуть підвищувати рівень своїх знань у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації і набути одну із професій даного профілю з присвоєнням відповідного освітнього кваліфікаційного рівня.

Професійний досвід та постійне підвищення кваліфікації надають можливість оператору комп'ютерного набору займати посади завідувачів комп'ютер¬ного бюро, спеціалістів різних категорій певного профілю.

Спеціальна вища освіта, яку можна набувати через стаціонарну, вечірню, дистанційну або заочну форму навчання, допомагає оператору комп'ютерного набору отримати ґрунтовні професійні знання з організації комп'ютерної справи, архівної справи, програмування автоматизованих систем, іноземних мов, менеджменту персоналу тощо та обійняти відповідні, в тому числі керівні посади.

 

Секретар керівника (підприємства, установи, закладу)

 

Загальні поняття:

Секретар – людина, найнята окремою особою або компанією для допомоги при сортуванні кореспонденції, ведення діловодства і організації ділових зустрічей. 

Лише на перший погляд може здатися, що професія секретаря-референта досить проста і працювати ним зможе будь-хто. Ця праця потребує не тільки відмінних фахових знань, а й багатьох особистих якостей, які є далеко не в кожного.

Кваліфікований секретар – це надійна гребля в потоці миттєвих справ. Він повинен зі знанням справи управляти відвідувачами, діловими паперами, всіма видами офісної техніки, бути в курсі справ керівника.

 

Коротка історія професії:

Саме слово «секретар» походить від латинського слова «секрет». Секретарі з’явилися в Стародавньому Римі як охоронці чужих секретів. Потім із секретарів виділилися нотаріуси. А самі секретарі з довірених осіб королів, царів, герцогів і перів поступово перетворилися в діловодів. Секретарі, що були при царських особах, мали істотну владу. Почали з'являтися такі посади як генеральний секретар і державний секретар. Спочатку ця професія була суто чоловічою. І тільки в кінці 18 століття з’явилися жінки-секретарі. 

У 1880-х роках була винайдена перша друкарська машинка. Відтоді секретарями стали працювати жінки; в їх обов'язки входило друкування документів. Чоловіків секретарів-референтів до кінця Першої світової війни вже практично не залишилося. 

Багато відомих особистостей в різних сферах діяльності, зокрема літератори, політики, музиканти колись займали посаду секретаря. Це Джоан Роумінг – письменниця, автор книги «Гаррі Поттер»; Франсуа Рабе – письменник, автор роману «Гаргантюа і Пантагрюель»; Гаврііл Державін – відомий діяч політики і літератури (близько 2 років був особистим секретарем Катерини ІІ); Михайло Глінка – відомий композитор (4 роки працював секретарем канцелярії).

Днем народження секретарської посади вважають 27 лютого 1720 року.

 

Характер роботи:

Секретар повинен:

  • мати професійний імідж;
  • добре володіти мовою й письмом;
  • володіти хорошою пам'яттю;
  • добре орієнтуватися у часі;
  • тримати в порядку документацію, швидко знаходити необхідні папери;
  • уміти красиво оформляти звіти, вести ділове листування керівника;
  • освоювати розробки новітніх комп'ютерних програм для офісу;
  • бути енергійним, проявляти ініціативу;
  • швидко знаходити взаєморозуміння з колегами й клієнтами;
  • підтримувати ефективну роботу офісу у відсутності шефа.

 

Умови роботи:

Використання сучасної техніки є необхідною умовою досягнення високої ефективності, оперативності і якості праці, збереження працездатності протягом усього робочого дня. 

Робоче місце секретаря повинне бути зразком правильної організації, показником високої культури праці. Робоче місце секретаря в приймальні розташовується поруч із кабінетом керівника, у центрі кімнати, недалеко від дверей у кабінет і так, щоб легко можна було бачити усіх людей, що входять. У приміщенні повинні знаходитися тільки ті предмети, що потрібні секретарю й іншим співробітникам, безпосередньо в процесі роботи. Насиченість робочого місця секретаря засобами оргтехніки вимагає її розміщення з урахуванням вимог ергономіки і максимальної ефективності роботи.

Секретар повинний, знаходиться в окремому приміщенні, площа якого поділяється на робочу зону й зону для відвідувачів.
Робоча зона секретаря оснащується столом із приставкою, допоміжним столом, підйомно-поворотним стільцем і шафовими секціями. 

Висота сидіння стільця над рівнем підлоги – 43 см.; висота кришки столу над рівнем підлоги – 71 см.; висота від нижньої поверхні кришки столу до сидіння стільця – близько 23 см.
Зона для відвідувачів комплектується стільцями, журнальним столиком і квітником.

Документи, що надходять у поточний архів відділу, секретар зберігає в шафі в папках-реєстраторах, швидкозшивачах і папках із шнурівками. Довідково-інформаційні посібники – у шафах-вітринах.
Відвідувачі звертаються по допомогу саме до секретаря. Від того, як виглядає секретар, у значній мірі формується думка про установу. Для секретаря приймальні недоречні джинсові штани, декольтоване оксамитне плаття, взуття кросового типу. У залежності від пори року костюм секретаря може бути різним як по кольору, так і по використовуваних тканинах. Важлива вимога до костюма – строгість, елегантність, зручність, практичність. Не рекомендується доповнювати робочий костюм помітними, громіздкими прикрасами, великими дорогоцінними прикрасами. Неприємне враження справляють руки, унизані кільцями. Прикраси повинні підкреслювати достоїнства костюма і його господарки. Під колір костюма підбираються туфлі. 

 

Ринок праці:

Важливу роль у працевлаштуванні секретаря відіграє професійна базова підготовка, що включає як високий рівень загальної освіти, так і специфічні знання, які залежать від напрямку роботи фірми.

Професія затребувана у всіх сферах виробництва, бізнесу, сфери побуту а також у наукових і державних установах.

 

Медичні обмеження:

  • Захворювання органів зору, зорові розлади (косоокість, дальтонізм, зниження гостроти зору);
  • захворювання хребта (сколіоз та ін.);
  • захворювання опорно-рухового апарату;
  • психофізіологічні захворювання;
  • епілепсія;
  • органічне ураження центральної нервової системи;
  • захворювання серцево-судинної системи;
  • гіпертонічна хвороба;
  • захворювання шкіри, слуху.

 

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:

У сформованій практиці оцінки праці секретарів прийнято виділяти такі ділові якості:

Професійна майстерність: володіння комплексом професійних знань, умінь і навичок, передбачених кваліфікаційною характеристикою - це уміння стенографувати, друкувати на ПК, знання основ роботи з документами, правил орфографії й пунктуації і т.ін.

Ініціативність: виявлення самостійності, ініціативності, не чекаючи спеціальних вказівок керівника; приймаючи те чи інше рішення, бути упевненим, що воно піде на користь справі, не буде передчасним чи помилковим.

Організованість: уміння організувати своє робоче місце і роботу в офісі; раціонально спланувати розподіл обов'язків за часом, забезпечити своєчасне виконання щоденних операцій.

Відповідальність: бути повсякчас готовим прийняти на себе відповідальність за завдання, поставлені керівником, особливо в межах своєї компетенції. 

Пунктуальність: уміти не тільки правильно спланувати захід, а й забезпечити його виконання у встановлений час; неприпустимі запізнення як на роботу, так і на ділові зустрічі, наради, засідання; своєчасно готувати документи, інформувати про них керівника.

Поінформованість: добре орієнтуватися в питаннях того напрямку діяльності, в якому працює його керівник і організація в цілому; знати стан справ і стан вирішення питань у галузі; знати останні досягнення й проблеми; бути в курсі подій, що відбуваються в підрозділі й організації в цілому.

Дипломатичність, уміння зберігати службову таємницю. При вирішенні різних питань (підготовці документів, бесіді з відвідувачами, по телефону тощо) використовувати тільки фактичну, строго перевірену інформацію. Неприпустимо розголошувати інформацію, що має секретний характер, а також інформацію, що є правдивою, але розголошення якої може завдати шкоди організації чи окремим співробітникам. Секретар повинен бути тактовним ввічливим і доброзичливим зі співрозмовниками незалежно від особистих стосунків з ними. Насамперед потрібно думати про справу і намагатися зробити її максимально добре в межах можливого. Потрібно правильно зберігати документи, не допускаючи вільного доступу до них інших співробітників.

Гарна пам'ять. Ця якість забезпечується не тільки за рахунок розвитку своїх здібностей, запам'ятовування інформації, а й за рахунок раціонального використання можливостей сучасної оргтехніки і довідково-інформаційного апарату. У сучасній науці є цілий ряд рекомендацій з розвитку зорової й слухової пам'яті. Добре відомі такі прийоми, як підкреслення основних слів тексту, виділення головної думки й опорних моментів тексту, запам'ятовування їх шляхом кількаразового повторення. Допомагають секретарю в розвитку пам'яті й різні картотеки, довідники і т.ін.

Відданість роботі. Любов до обраної професії, розуміння її важливості, прагнення до постійного вдосконалення професійної майстерності – необхідна умова того, щоб стати не просто кваліфікованим виконавцем, а сучасним секретарем, першим помічником керівника.

Для того, щоб виробити й розвинути названі ділові якості, секретарю потрібно мати цілий ряд особистих якостей:

Інтелігентність: здатність і уміння тактовно, чемно вести бесіду; стримувати і не виявляти негативні емоції; дотримуватись прийнятих у суспільстві норм поведінки й спілкування; стежити за культурою свого зовнішнього вигляду і робочого місця.

Працьовитість: привчати себе виконувати потрібну для справи роботу з гарною якістю, не звертаючи увагу на власне небажання. 

Сумлінність. Секретар, повинен обов'язково виконувати ту роботу, результати якої важливі для вирішення тих чи інших завдань. Якщо обіцяв виконати що-небудь, необхідно дотримати слова. Навіть якщо результат буде небажаний, у секретаря повинна бути впевненість, що він зробив усе від нього залежне. Не слід перекладати на інших співробітників свої обов'язки для того, щоб уникнути відповідальності, перекладати провину на іншу людину за невиконану чи погано виконану роботу.

Чуйність і уміння адаптуватися. Специфіка праці секретаря вимагає від нього готовності допомагати іншим людям у будь-який час, і особливо в напружених ситуаціях. Потрібно вміти швидко переключаться з одного виду діяльності на інший, правильно розраховувати час, особливо в період великих навантажень.

Скромність. Ця особиста якість входить у загальне поняття інтелігентності, культури людської особистості. За родом своєї діяльності секретар має у своєму розпорядженні значний обсяг інформації, має досить великі повноваження, тому що є першим помічником керівника і може у визначених ситуаціях діяти від його імені. Недостатня скромність може привести до зловживань із його боку, нетактовного поводження і т.ін.

Акуратність. Усяка недбалість у роботі з документами, в одязі, в організації робочого місця створює дуже неприємне враження про самого секретаря навіть у тому випадку, якщо він має інші позитивні особисті якості.

Доброзичливість. У спілкуванні з відвідувачами, співробітниками секретар завжди повинен бути готовим прийти на допомогу, посприяти, піти в разі потреби на деяку особисту незручність заради загальної справи. Будь-яка людина, що звернулася до секретаря за допомогою, повинна бути впевнена, що усе можливе буде зроблено. У розмові потрібно вживати слова у ввічливій формі, не допускати фамільярності, звертання на «ти». Якщо секретар знає, чи припускає, що інформація, яку він збирається оголосити, є для співрозмовника негативною, то він повинен намагатися викласти її якомога тактовніше, делікатніше.

Серед інших особистих якостей, що потрібні сучасному секретарю, можна відзначити і такі, як уміння швидко вслухатись в суть подій чи явищ, товариський характер і контактність, розумна обережність у прийнятті рішень, артистизм, почуття гумору, здатність до самостійного навчання, розширення кругозору.

Усі названі якості не даються людині в готовому виді. Потрібна повсякденна праця розуму й душі, наполеглива й відповідальна підготовка до роботи за обраною професією.

 

Перспективи розвитку:

Навчаючись в ПТНЗ, учні з професії «секретар» набувають фахових знань, умінь і навичок, готуються застосовувати їх у своїй подальшій професійній діяльності.

Під час проходження виробничої практики на фабриках, приватних підприємствах швейної галузі учні вдосконалюють свою професійну майстерність, набувають нових знань та навичок. Під час проходження практики роботодавці мають нагоду оцінити професійний рівень молодих фахівців і запропонувати їм по закінченні навчання робочі місця.

Згідно статистичних даних, ймовірність працевлаштування після навчання за професією «секретар» складає близько 70%. 

 

Плюси професії:

  • Широке коло знайомств;
  • Придбання навиків спілкування, роботи з фахівцями різних сфер діяльності і посад;
  • Досвід організаторської діяльності;
  • Робота стабільна і не припускає великого фізичного навантаження;
  • Можна суміщати з навчанням;

 

Мінуси професії:

  • Ненормований робочий день (приходити на роботу раніше шефа, а йти пізніше);
  • Не завжди є можливість реалізуватися;
  • Якщо фірма невелика, може стати нудно від невеликого обсягу роботи;
  • Роботодавець може негативно віднестися до того, що ти робиш домашнє завдання на робочому місці;
  • Завжди добре виглядати, незалежно від обставин.
    В майбутньому секретар може стати секретарем-референтом, офіс-менеджером, а в деяких випадках і виконавчим директором.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень